Козарук Петро Михайлович («Батя»)

Козарук Петро Михайлович («Батя»)

90
0

Старший сержант
24.05.1977 – 26.03.2017
Козарук Петро Михайлович – командир зенітної установки ЗУ-23-2 на базі ГАЗ-66 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, старший сержант.

Народився 24 травня 1977 року в селі Турка Коломийського району Івано-Франківської області. У 1992 році закінчив 9 класів середньої школи села Турка. Працював різноробочим у колгоспі імені Степана Мельничука села Турка.

З 24 травня 1995 року по 23 грудня 1996 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, був призваний Коломийським військовим комісаріатом Івано-Франківської області.

Після армії працював на різних підприємствах села Турка, з 2001 року – на сезонних роботах у межах України.

З 2003 року мешкав у селі Райгородок Бердичівського району Житомирської області.

З 24 квітня 2015 року по 4 липня 2016 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив у зенітному дивізіоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В4533, місто Кіровоград (нині – Кропивницький)). Протягом 2015-2016 років брав участь в антитерористичній операції на сході України. Ніс службу у районі міста Горлівка Донецької області.

Після демобілізації повернувся додому, а вже 1 грудня, слідом за дружиною, вступив на військову службу за контрактом.

З 1 грудня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив командиром зенітної установки ЗУ-22 на базі ГАЗ-66 72-ї окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167 (польова пошта В0849), місто Біла Церква Київської області).

Знову брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Батя».

26 березня 2017 року близько 17:00 загинув внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка. Разом із Петром загинули солдати Сергій Мосійчук та Олексій Тимченко. Розрахунок ЗУ-23-2 на автомобілі ГАЗ-66 виїхав на бойове завдання — збити ворожий безпілотник, але потрапив під обстріл. Старший сержант Козарук наказав своїм підлеглим ховатись, та коли бійці почали спускатись в укриття, міна калібру 120 мм влучила у бліндаж.

29 березня 2017 року похований на кладовищі села Райгородок Бердичівського району Житомирської області.

В Турці залишились мати та двоє дітей від першого шлюбу, в Райгородку — дружина та її двоє дітей. Дружина, Лариса Лотоцька, — санінструктор 72 ОМБр.

Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Старший сержант Козарук Петро Михайлович прийшов до нас 1 грудня 2016 року. Спеціаліст найвищого рівня. Скажімо так, одним гвіздочком і молотком він розбирав і збирав гармату. Тобто, питань до нього не було. А яким він був кухарем! За своїм покликанням. Тобто, не штатним. Коли люди виїжджали на передову, мінялись, то завжди знали, що він буде зустрічати. В нього завжди все наварено: перше, друге, чай. А тут він не приїхав. Всі питають: а де Петро? Чого не зустрічає? Хоч він і був командиром гарматного розрахунку, але він на це не дивився, мовляв, ти роби те, а ти роби те. Він командир, він завжди усе сам: і машину відремонтувати, і завжди дивився… Та що там казати. І загинув на бойовому посту», – розповідає заступник командира батареї з морально-психологічного забезпечення 72 Гвардійської ОМБР Ігор Марчук.

NO COMMENTS

LEAVE A REPLY